Ім’я Антоніо Сальєрі відоме в усьому світі. Він італійсько-австрійський композитор, один з найзнаменитіших діячів європейської музичної культури 18-19 століть, життя якого було пов’язане з Віднем. Сальєрі керував італійською оперною трупою і придворною співочою капелою. На його рахунку понад 40 опер та численних інструментальних творів, пише viennatrend.eu.
Юність, перші кроки в музиці
Народився Антоніо в 1750 році у невеликому містечку Леньяго, Венеціанська республіка. З раннього дитинства Антоніо почав виявляти інтерес до музики. Незабаром старший брат став його наставником. У 1763 році в родині сталося велике горе. Мати й батько загинули, хлопець залишився круглою сиротою. Дуже важко дитина переживала цю трагедію. Його опікунами стали близькі друзі матері й батька з Венеції. Ця сім’я жила заможно, тому забезпечила Антоніо безтурботне життя. Нові батьки зробили все, щоб їхній названий син здобув престижну музичну освіту.
У 1766 році Сальєрі познайомився з Флоріаном Леопольдом Гассманом, який був придворним композитором Йосифа II. Ця зустріч була справжнім подарунком долі для Антоніо. Чоловік запропонував хлопцеві переїхати до Відня, той погодився. Опинившись у великому місті, Сальєрі почав працювати музикантом у придворному оперному театрі. Гассман підтримував хлопця в усьому, він познайомив його з хорошими людьми, що належать до елітного класу, які допомогли Сальєрі досягти успіху в музичній кар’єрі.
Творчий шлях
Коли Гассман пішов з життя, Антоніо зайняв його місце і став придворним композитором-капельмейстером Італійської опери у Відні. На той період ця посада вважалася однією з найпрестижніших і високооплачуваних серед творчих людей. У 1770 році у Відні молодий композитор представив глядачам свою оперу “Освічені жінки”. Публіка позитивно сприйняла його творіння, а Сальєрі отримав славу. Віденці дуже тепло прийняли роботу композитора, що надихнуло його на створення низки інших опер: “Арміда”, “Трактирниця”. Незабаром у Сальєрі замовили музичний супровід на честь відкриття театру “Ла Скала”. Тоді Антоніо створив оперу “Визнана Європа”.
У 1785 році, перебуваючи в Парижі, Сальєрі познайомився з Бомарше. Тривалий час вони ділилися один з одним знаннями та навичками. У результаті їхньої міцної дружби було створено оперу “Тарар”. Постановка викликала великий захват серед глядачів і критиків, Антоніо опинився на піку популярності. У 1787 році на заслужений відпочинок пішов капельмейстер Джузеппе Бонно. Його замінив Антоніо Сальєрі.
Викладацька діяльність
Сальєрі був відомим у Відні як педагог, його учнями були Шуберт, Гуммель, Вейгль, Ференц Ліст. У 1804 році композитор презентував свою роботу “Негри”, на жаль, критики та глядачі оцінили її негативно. Це засмутило Антоніо і він вирішив шукати себе у викладацькій діяльності та благодійності. З 1777 року по 1819 рік Сальєрі працював диригентом, а у 1788 році він став керівником Віденського музичного товариства. Це об’єднання проводило благодійні концерти для вдів і сиріт віденських музикантів. З 1813 року композитор входив до складу комітету з організації Віденської консерваторії. Незабаром він став керівником цієї організації.
Здавалося, все було добре, кар’єра активно розвивалася, композитор мав популярність серед людей. Але так було доти, доки Сальєрі не звинуватили у вбивстві Моцарта. Цей період був найскладнішим у житті Антоніо, він наклав негативний відбиток на його здоров’я. Сальєрі до останнього заперечував свою провину, говорив, що непричетний до смерті композитора. Однак ніхто не вірив. На тлі цих неприємностей чоловік намагався накласти на себе руки. Після цього його забрали до психіатричної клініки. Перебуваючи на лікуванні в маренні, Сальєрі зізнався, що все ж убив Моцарта. Під час розслідувань, слідство з’ясувало, що зізнання композитора було на тлі психічних нападів.
