Густав Малер вважав, що музика — це найважливіше в житті людини. Красиві композиції змушують серце битися швидше, перетворюють життя і налаштовують людину на правильний шлях. Унікальні симфонії дозволяють висловлювати світлі почуття, переживання. Гарне їхнє виконання чинить позитивний вплив на слухача.
Твори Малера були зразком, джерелом натхнення для композиторів Нової віденської школи. Єдиною проблемою було те, що за свою творчість Густаву доводилося платити велику ціну. Він працював більше, ніж будь-який композитор, доводячи публіку і своїх підопічних музикантів до безсилля, пише viennatrend.eu.
Дитинство, перші кроки в музиці
Народився Малер у 1860 році в місті Іглау (Їглава), що входило до складу Австрійської імперії. Його батько був відомим євреєм, володів пекарнею і пивоварнею. Мати Марія ніде не працювала, займалася вихованням дітей, яких у родині було 14, але 8 померли від хвороб маленькими.
У 4-річному віці в хлопчика проявилася любов до мистецтва, адже саме тоді він вперше почув гру духового оркестру і відвідав оперу. Помітивши в сина хист, батьки віддали його на уроки фортепіано, а пізніше домовилися зі священником, щоб він взяв малюка співати в католицькому дитячому хорі.
Свої перші композиції Малер склав у 10 років. Незабаром почав диригувати. Відточивши навички, хлопець виступив на курорті Бад Халль. Там він диригував невеликим оркестром, а також розставляв пюпітри перед концертом і збирав стільці після завершенню вистави. Далі Малер вирушив разом з оркестром на гастролі в Оломоуц, Прагу, Лейпциг.
Столиця Австрії стала для Густава другою домівкою, адже тут він визначив свій шлях і здобув гарну освіту у Віденській консерваторії. Окрім вивчення музики, хлопець виявляв неабиякий інтерес до філософії. Два роки він ходив на лекції з цього предмету до Віденського університету. Незабаром юнак почав давати уроки фортепіанної гри. Уже тоді йому пророкували гарне майбутнє як піаністу.
Великий симфоніст
У 1881 році на щорічному Бетховенському конкурсі Малер представив своє творіння “Das klagende Lied”. Однак дебют був провальним. Це вдарило не тільки по самолюбству музиканта, а й справило значний вплив на його майбутній вибір.
У 1883 році Густав став другим диригентом у “Staatstheater Kassel”, де пропрацював 2 роки. Закохавшись у співачку, яка не відповіла взаємністю, музикант написав вокальний цикл “Lieder eines fahrenden Gesellen”, який публіка почула через 13 років. Ця робота вважається найромантичнішою у спадщині композитора.
У 1888 році Малера призначили головним диригентом Будапештського оперного театру. Густав був дуже суворим і вимогливим керівником, за будь-яку допущену помилку, він робив зауваження. Підопічні боялися, варто було чоловікові просто подивитись своїм пронизливим поглядом, який буквально вганяв їх у ступор, так, що ті не могли взятися за інструменти й продовжувати грати. Оркестранти, м’яко кажучи, ненавиділи Малера, але вони ніколи так ідеально не грали як під його керуванням.
Саме любов до своєї справи, серйозний підхід до роботи, привели чоловіка до успіху в кар’єрі. У 1897 році Густав став директором Віденської опери. Однак ця посада передбачала суворе обмеження — євреїв не допускали. Щоб почати працювати в опері йому довелося прийняти католицтво. Шлях до слави був тернистий, але Малеру вдалося подолати всі труднощі. Близько 10 років свого життя він присвятив опері.
Особливості творчості
Талановитий композитор Малер за свою кар’єру не написав жодної опери, сонати, симфонічні поеми. Всю свою енергію він фокусував на пісенних циклах і симфоніях.
Його твори викликали фурор у всьому світі. Їхньою основною особливістю є те, що вони тривалі, найкоротший триває годину, а найдовший — майже 2 години. Також для їхнього виконання потрібно багато музикантів. Не дарма Симфонію №8 прозвали “Симфонією тисячі”, бо саме така кількість оркестрантів потрібна для її виконання.
Особливість робіт Густава полягала в тому, що вони були дуже граціозні та емоційні в музичному плані. Багато критиків звинувачували композитора в надмірності, а глядачі залишали концертний зал у безсиллі. Малер вважав, що симфонія має передавати слухачам всю гаму почуттів, тому вкладав у ці твори всього себе.
Особисте життя музиканта, останні роки життя
Кохання приносило йому натхнення, але не щастя. У 1902 році Малер одружився з Альмою Шиндлер, яка була молодша за нього на 19 років. Почуття Густава були настільки сильними, що після 4 побачень він зробив обраниці пропозицію руки й серця. У шлюбі у них народилося 2 дітей.
Спочатку життя подружжя було ідеальним, але через 5 років прийшла в їхній дім біда. Молодша дочка захворіла і померла. Віденські лікарі діагностували хворобу серця у самого Густава. Горе підштовхнуло музиканта написати вокальний цикл “Kindertotenlieder”.
Після всіх цих подій стосунки між чоловіком та жінкою розладналися. Густав вдарився у творчість, а Альма почала заводити романи на стороні. Але, незважаючи ні на що, вони не розлучилися, прожили разом до самої смерті композитора.
У 1910 році Малер почав дуже сильно хворіти, але продовжував працювати. У 1911 році він відіграв свій останній у житті концерт. У травні 1911 року маестро помер, залишивши після себе велику кількість унікальних музичних творів, які вже кілька десятиліть міцно утримують першість у концертних репертуарах сучасників.
