Йоганнес Брамс — знаменитий віденський композитор, диригент, піаніст, який написав велику кількість музичних творів для фортепіано, органу, симфонічного оркестру. Ця видатна людина зробила значний внесок у розвиток класичної музики. Про життя та діяльність Брамса читайте тут viennatrend.eu.
Любов до музики з дитинства
Йоганнес народився 7 травня 1833 року у творчій родині. Його батько Йоганн Жакоб добре володів духовими музичними інструментами. Мати хлопчика Джоанна Ніссен була швачкою, вона шила одяг на замовлення вдома. Батько прищепив любов у сина до музики. Він почав навчати його нотної грамоти й азів гри на скрипці та віолончелі.
Помітивши в маленького Йоганнеса музичний хист, батьки поставили собі за мету дати синові музичну освіту. У 1842 році вони записують його на заняття до Отто Косселя. У нього хлопчик починає вчитися основ композиції та грі на фортепіано. Йоганнесу дуже подобалося вивчати нове, у нього добре виходило грати. Завдяки керівництву досвідченого вчителя в 10 років Брамс почав давати свої перші концерти. У 1845 році він написав свою першу сонату.
Отто побачивши здібності хлопчика до написання музичних творів, запропонував батькам перевести Йоганнеса на спеціальність композиції. Батько був категорично проти цього, але педагог все ж зміг його переконати. Таким чином, Йоганнеса перевели в клас композитора Едуарда Маркессена.
У 1849 році Брамс написав кілька особистих творів і почав успішно гастролювати. Компанія “Cranz” отримала права на видання його творів. Вони почали активно випускати нотні партії маленького генія. У 1851 році Брамс узяв собі псевдонім “G. W. Marks” і почав цим ім’ям підписувати свої композиції, які незабаром знищив.
Існує думка, що композитор вимушено видалив свої творіння у зв’язку з тим, що їх виконували в публічних будинках. Можливо, це і домисли, але факт залишається фактом, що музикант все ж розправився з багатьма своїми роботами.
Професійна кар’єра
Заявити про себе далеко за межами Відня Брамс зміг у 1853 році. У цей період відбулося важливе для нього знайомство з Робертом Шуманом, який був у захваті від робіт Брамса. Трохи пізніше Шуман пише в газеті статтю “Дорогу молодим”, у якій розповідає про Брамса та його творчість.
Юного композитора, мабуть, налякав позитивний відгук, на деякий час він припинив виконувати свої твори. Лише незабаром почав виступати як виконавець. У 1852 році Брамс завоював любов і визнання людей. Тоді він наважився знову публікувати свої твори. Уклавши договір із компанією “Breitkopf & Härtel”, музикант випустив 2 фортепіанні сонати й пісні.
Пізніше Брамс прийняв рішення переїхати в Баден-Баден, і там почав працювати над знаменитим твором “Німецький реквієм” із фінальним соло “Ihr habt nun Traurigkeit”, цей твір отримав небувалий успіх.
У цей період композитор представив своїм шанувальникам серію “Угорських танців”, збірку вальсів. Також Брамсу вдалося закінчити давно розпочаті великі твори й випустити партитуру кантати “Рональдо”.
Гучний успіх, який перетнув кордони Європи, композитору вдалося здобути після організованого ним концерту у Віденському музичному товаристві.
У 1882 році разом з придворним оркестром Майнінгена він виконав другий фортепіанний концерт, який записали на фонографі. Варто зазначити, що Томас Едісон привіз його спеціально на честь виступу Брамса.
У 1890 році композитор був на піку слави. Його твори слухали в усьому світі. Однак познайомившись з Йоганном Штраусом, Брамс припиняє писати музику і починає знову виступати як піаніст і диригент.
Брамс не написав жодної опери, проте був генієм в інших жанрах. За свою кар’єру він написав близько 80 творів. Композитор мав унікальний особистий стиль, який був незрівнянний з іншими. Його музику часто називають самобутньою та самостійною.
Особисте життя музиканта
Здобувши успіх у кар’єрі, Брамс не знайшов щастя в особистому житті. Аналізуючи архівні документи, стає відомо, що він ніколи не був одружений. Йоганнес відчував світлі почуття до Клари Шуман, проте він не посмів зізнатися в них жінці. Навіть після смерті її чоловіка, Брамс залишався з нею в дружніх стосунках.
У 1859 році композитор познайомився з Агатою фон Зібольд, у пари почався роман. Клара Шуман втрутилася, що призвело до розриву стосунків. Ці невдачі наклали негативний слід на Брамса. Він став замкнутою людиною, висловлював свої емоції тільки у творах.
Останні роки життя стали справжньою мукою для композитора. У 1896 році Брамс захворів на жовтяницю. Хворобу спричинила пухлина на печінці, яка незабаром вразила весь організм. Попри погане самопочуття, Йоганнес продовжував писати композиції, диригувати оркестром. Востаннє він виступав на сцені у 1897 році, тоді публіка його дуже тепло прийняла.
Незабаром стан музиканта різко погіршився, решту днів він проводив у своєму будинку, прикутий до ліжка. 3 квітня 1897 року серце композитора зупинилося, рак печінки став причиною його смерті. Брамс залишив за собою велику музичну спадщину — унікальні композиції, в які вклав душу.
