Людвіг Ван Бетховен — талановитий музикант, який написав сотні класичних музичних композицій. Його музика визнана всім світом. У мелодіях Бетховена є одна особливість — вони дуже серйозні та сумні. На це були причини, життя талановитого композитора ознаменоване постійною боротьбою з негараздами, це і знайшло відображення в його творчості, пише viennatrend.eu.
Важке дитинство
З’явився на світ Людвіг 16 грудня 1770 року в місті Бонн. Його батько був знаменитим співаком-тенором у невеликому придворному музичному ансамблі. На вигляд він здавався приємною людиною, насправді ж мав деспотичний характер. Всю свою агресію чоловік направляв на сина та дружину. Людвіг від цього дуже страждав, щодня батько тиран його бив, чинив сильний психологічний тиск. Мати, терплячи побої від чоловіка, намагалася підтримувати сина та хоч якось покращити похмурі будні.
Любов до музики Людвіг відчував ще з раннього дитинства. До 8 років хлопчик пройшов виснажливі уроки, завдяки яким він ідеально грав на клавесині, скрипці, флейті. Перший виступ Бетховена відбувся в 1778 році, але він не здобув ані слави, ані багатства, про яке так мріяв батько.
Важливу роль у житті генія зіграв композитор Крістіан Готлоб Нефе. Він зміг знайти з хлопцем спільну мову і вміло розкрив його творчу натуру, допоміг написати Бетховену перший твір – 9 варіацій на тему маршу Дресслера.
Людвігу подобалося пізнавати все нове. У підлітковому віці, він самостійно вивчив кілька мов. Коли хлопчикові виповнилося 17 років, він знову постав перед труднощами. Рано померла його мати. По суті, тягар голови сімейства перейшов у його руки, оскільки батько дуже сильно пив, мав проблеми зі здоров’ям і був ні на що не здатний. На плечах підлітка опинилися 2 молодших брати й батько.
Музична кар’єра
Талановитому композитору вдалося знайти впливових покровителів, які допомогли йому продовжити музичне навчання. У 1792 році Бетховен переїхав до Відня, де почав брати уроки у Йозефа Гайдна. Стосунки між Бетховеном і Гайдном одразу не склалися, оскільки композитору не дуже подобалися сміливі погляди й сумні мелодії учня. Варто зазначити, що зміна місця проживання позитивно позначилася на кар’єрі композитора.
У Відні у музиканта почалися серйозні заробітки. У нього з’явилися нові друзі, спонсори, які забезпечували комфортне життя молодому генію.
На початку 1790 року Бетховен створив музику до оди “До радості”, яку написав Фрідріх Шиллер для масонської ложі. Поступово Людвіг став популярним піаністом Відня. У 1795 році відбувся його дебют у салоні. Зігравши три фортепіанні тріо і сонати особистого твору, він зачарував глядачів. Усі присутні в залі відзначили сильний темперамент, глибину почуттів артиста.
Деякий час Бетховен їздив з гастролями різними містами, його виступи щоразу були унікальними й легко приводили в захват слухачів. На жаль, тріумф затьмарила втрата слуху. Тоді у Людвіга діагностували запалення внутрішнього вуха. Спочатку артист боровся з хворобою, але усвідомивши, що вона прогресує, створив спеціальні методи, які дали йому змогу спілкуватися з людьми й писати композиції. У нього були спеціальні “розмовні зошити”. Також, щоб чути хоч якісь звуки, його друг винайшов для товариша дві дерев’яні палички. Один кінець палички музикант затискав у зубах, а другим торкався інструмента. І завдяки вібраціям, які виходили з інструмента, він створював шедеври.
Життєлюбство Бетховена виразилося в унікальній Другій симфонії. Тоді він створив свою єдину оперу під назвою “Фіделіо”. Цей період вважається розквітом творчості композитора. Пасторальна симфонія, яку він створив у 1808 році, складається з 5 частин і посідає окреме місце в його житті. У 1809 році Людвігу надійшла пропозиція від дирекції міського театру написати музичний супровід до драми “Егмонт”. Він це зробив безплатно.
Важливою подією для Бетховена стало завершення Дев’ятої симфонії, у фіналі якої звучала “Ода до радості”, нині гімн Євросоюзу. Всі глядачі, які були присутні на його концерті, аплодували стоячи кілька хвилин, на жаль він стояв до залу спиною і через глухоту не чув цих овацій.
Особисте життя Бетховена
Про особисте життя композитора відомо небагато. У 30 років він дізнався, що таке справжнє кохання. Його дамою серця стала графиня Джульєтта Гвіччарді. На жаль, палкі почуття Людвіга залишилися без відповіді. У 1804 році музикант признався в коханні Жозефіні Брунсвік. Однак стосунки були приречені. Родичі Жозефіни наполягли на тому, щоб вона розлучилася з Бетховеном, оскільки вважали його бідним.
Відійти від важкого розриву Бетховену допомогла Тереза Мальфатті. Людвіг запропонував їй вийти заміж, проте отримав відмову. У засмучених почуттях він написав прекрасну сонату “До Елізи”. Через невдачі, які спіткали у коханні, Бетховен вирішив провести життя на самоті. У 1827 році через застуду і шлунковий біль великий композитор помер. У раптовій смерті музиканта винен лікар. Він неправильно розрахував дозу ліків, які містили у складі свинець. Не пізнавши щастя в любовних стосунках, Людвіг зміг довести всьому світу про свій талант.
