Reinthaler’s Beisl ★9.1

Місце, де центр Відня надвечір знову стає віденським

Reinthaler’s Beisl — це контрприклад усьому, чим став перший район: у самому осередді міста, де майже кожен заклад розрахований на проїжджих, працює шинок, куди повертаються постійні гості. Жодної концепції на стіні й жодного сторітелінгу: кілька невеликих залів один за одним, світлі дерев’яні столи, панелі на стінах — і вечір, який тримається саме на тому, що тут тісно, гамірно й по-доброму безцеремонно. Хто хоче почути інтонацію віденської байзль-культури в оригіналі, сідає за правильний стіл.

Концепція

У цьому будинку годують гостей понад сто років. Йоганн Райнталер-старший і його дружина Берта тримали заклад із 1971 до 1976 року ще під вивіскою «Reiter», а потім із родинних причин перенесли справу на кілька провулків далі й заснували там шинкарську традицію родини під іменем Gasthaus Reinthaler. Їхній син Йоганн-молодший учився ремесла змалку, пройшов трирічне навчання на кухні й у 1994 році перебрав батьківську справу. Старе приміщення на той час стало баром — і думка повернути йому характер віденського шинку не відпускала. Після трьох місяців перебудови 30 квітня 1997 року відкрився Reinthaler’s Beisl. Звідси й меню, у якому класика не обговорюється: це не ретро-проєкт, а продовження.

Що замовити

Фірмова страва так і зветься — Reinthaler-Schnitzel: панірована свинина з картопляним салатом, валер’янницею та гарбузовою олією; поряд, як і належить, віденський шніцель із телятини. Друга вісь карти — яловичина: Wiener Tafelspitz, варена яловичина в супниці зі смаженою картоплею, яблучним хроном і соусом зі шніт-цибулею; Zwiebelrostbraten зі смаженою картоплею й цибулею; телячий гуляш із масляними ньоками (Butternockerl). На початок — яловичий бульйон від тафельшпіцу з печінковими кнедлями або фрітатен, тонко нарізаними млинцями. У карті тримаються класичні позиції, які деінде давно зникли: смажена теляча печінка зі смаженою картоплею, половина віденського бакхендля, свиняча печеня з булковим кнедлем і квашеною капустою. До вегетаріанців тут ставляться серйозно: Käsespätzle, запечений емменталь, домашні шпинатні кнедлі на руколі та веганський віденський шніцель на соєвому протеїні. Тижнева карта змінюється і приносить тірольський ґрестль, Surschnitzel, м’ясний хліб із фаршу (Faschierter Braten) або смажені телячі залозки. На десерт — віденський яблучний штрудель, палачінке із сиром або абрикосовим джемом і «меланж»: кав’ярню байзль теж уміє.

Простір

Планування типове для старого байзля в центрі: кілька невеликих залів один за одним, світлі дерев’яні столи й стільці, дерев’яні панелі на стінах, тісно поставлені столи. Ніщо з цього не розраховане на фотогенічність — і в цьому суть: обстановка виглядає обжитою, бо її справді обживають. Обслуговують швидко й прямо; хто читає віденську безцеремонність не як хибу сервісу, а як частину вистави, має кращий вечір. У гарну погоду додається шанігартен приблизно на сорок місць — у центрі міста це найкраще місце для довгого вечора вдвох або малим товариством. Усередині в години пік людно й жваво, тож по тишу варто приходити раніше.

Питання та відповіді

Чи треба бронювати стіл? На вечір і на вихідні — бажано: зали невеликі, а столи стоять тісно.

Що замовити першого разу? Reinthaler-Schnitzel або тафельшпіц, а перед ними — суп із печінковим кнедлем.

Чи є щось для вегетаріанців і веганів? Так: Käsespätzle, запечений емменталь, шпинатні кнедлі та веганський віденський шніцель на соєвому протеїні.

Чи є шанігартен? Так, у гарну погоду працює відкрита частина приблизно на сорок місць.

Чи варто дивитися тижневу карту? Обов’язково: вона змінюється щотижня і приносить страви, яких немає в основному меню, — наприклад тірольський ґрестль або смажені телячі залозки.

Графік роботи