Історія кінематографа у Відні дуже цікава. Вона бере свій початок з 1900 року. Саме в цей період почала активно розвиватися кіноіндустрія. До кінця 1920 року в місті налічувалося понад 100 кінотеатрів, пише viennatrend.eu.
З чого все починалося?
Початок кінематографа в Австрії нерозривно пов’язаний з фізиком і фокусником Людвігом Деблером. Про демонстрацію оптичних зображень він дізнався в Англії. У січні 1874 року Деблер уперше представив “живі, рухомі картинки” в театрі Йозефштадта. Без залучення механіки, тільки за допомогою світла, він показав публіці зображення, створені “чарівним ліхтарем”. Однак минуло понад 20 років, перш ніж брати Огюст і Луї Люм’єри з Ліона організували перший публічний кіносеанс у “Grand Café” на бульварі Капуцинів у Парижі.
У 1896 році монсеньйор Ежен Дюпон, уповноважений представник братів Люм’єрів, продемонстрував фільми за допомогою синематографа Люм’єра в проєкційному залі Віденського “Lehr- und Versuchsanstalt für Photographie und Reproduktionsverfahren”.
Імператор Франц Йосиф I відвідав один з показів. До програми увійшли короткі сцени з назвами “Fällen eines Baumes”, “Taubenfüttern”, “Erschießung eines Spions im türkisch-griechischen Krieg”, “Ein unheimlicher Traum”. Таке кіно тривало протягом кількох хвилин.
Першими короткометражними фільмами, знятими на австрійській землі були: “Ausfahrt der Fiaker”, “Die Deutschmeisterkapelle”, “Das Riesenrad”, “Der Stephansdom” та інші. Відтоді синематографи стали з’являтися переважно на ярмарках. У 1900 році виділили перші приміщення під кінотеатри, розташовувалися вони в різних районах міста, у Пратері, Маріагільфі, 6-му районі.
Протягом кількох років у Відні почало працювати багато кінотеатрів. У 1909 році їх було вже 74, а до 1915 року – 150. З 1914 року театр “Homes-Fey-Theater” використовувався виключно як кінотеатр, його перейменували на “Kohlmarktkino”.
“Ера” синематографа
Кіно було включено до програми всіх розважальних закладів. Таким чином, воно стало частиною постійного репертуару естрадних театрів. У 1907 році на Крюгенштрассе 5, відкрили Віденський біоскоп, що пізніше став “Кюргеркіно”, де створили унікальний інтер’єр і транслювали якісні кінокартини.
Кінотеатр “Шеффер Гаусхофер” на Маріягільферштрассе заснований у 1906 році вже мав галерею. У 1909 році звели будівлю “Urania” – багатофункціональну споруду, в якій окрім кінотеатру розмістилася обсерваторія та навчальний заклад.
Віденський Пратер може похвалитися давньою традицією вистав “Laterna magica”, панорам, діорам тощо.
Нова технологія знайшла у Відні гарне підґрунтя для розвитку. У період з 1904 року по 1905 рік у різних будівлях було створено 5 кінозалів, які перетворилися на окремі кінотеатри. З 1911 року по 1914 рік у Відні звели 102 нових кінотеатри.
Дорогі звукові фільми
У 1912 році створили перші закони про кінематограф. Таким чином, з цього моменту для відкриття кінотеатру потрібна була ліцензія. Цього ж року у Відні відбувся Міжнародний конгрес кінематографістів і Міжнародна виставка кіно. Перші звукові фільми показали в місті вже в 1913 році з використанням кінетофона Едісона. Однак через високі матеріальні витрати звукові фільми за допомогою цього пристрою не змогли довго проіснувати.
Епоха німого кіно тривала до 1933 року. Фільми супроводжувалися грою оркестрів, піаністів.
У 1910 році Олександр Йозеф “Саша” і граф Коловрат-Краковський заснували кінофабрику “Sascha-Film” і кінолабораторію у Пфраумберзі. У 1912 році Александр переїхав до Відня, а в 1913 році заснував тут кінофабрику “Sascha-Filmfabrik”. Однією з перших його робіт був фільм “Die Gewinnung des Erzes am steirischen Erzberg in Eisenerz”. У 1915 році він очолив кінематографічне відділення “K.u.K”. У 1915 році Александр Йозеф очолив відділення кіно штабу військової преси у Відні, а також брав участь у виробництві пропагандистських фільмів під час Першої світової війни.
Коловрат-Краковський відкрив для кіно безліч акторів, зокрема Віллі Ферста і Марлен Дітріх. Яскравими подіями його творчої діяльності стали монументальні фільми епохи німого кіно. У 1916 році він побудував великомасштабну кіностудію. Кінофабрика найвідомішого піонера в історії віденського кіно існувала до 1933 року.
Перша світова війна стала важливим поворотним моментом в історії віденського кіно. У цей період кінематограф вперше став транслювати фільми з державною пропагандою. Варто зазначити, що 1914-1918 роки були для нього найприбутковішими.
Після закінчення війни й нормалізації ситуації у Відні відкрилося ще більше кінотеатрів.
Через деякий час великі театри та вар’єте перетворювалися на кінопалаци. Наприклад, “Apollotheater” переобладнали на кінотеатр і перейменували на “Scala”.
Станом на 1927 рік загалом у Відні налічувалося близько 170 кінотеатрів, розрахованих на 67000 місць.
У 1930 році у Відні почалася “ера” звукового кіно. Більшість кінотеатрів німого кіно переобладнали. Першими транслювати звукове кіно почали такі кінотеатри: “Ufa Ton Kino”, “Burg Kino”, “Opern Kino”. З 1933 року німе кіно у Відні більше не показували.
