Карл Черні людина, яка змогла заявити про себе на весь світ. Він є автором унікальних етюдів та різних педагогічних праць з фортепіанної музики. Черні зробив величезний внесок у музичну культуру, зміг поєднати у своїй творчості класицизм і романтизм, пише viennatrend.eu.
Юність великого маестро
З’явився на світ Карл 21 лютого 1791 року у Відні. Він був єдиною дитиною в сім’ї, проте виховувався в суворій атмосфері. Хлопчик ріс замкнутою дитиною, в нього не було друзів. Більшість свого часу юнак приділяв навчанню та допомозі батькам по господарству.
Любов до музичного мистецтва Карлу прищепив батько, який став його наставником. Він навчив сина грати на фортепіано і вже у 10-річному віці хлопчик створив свої перші композиції.
У 1800 році Людвіг Бетховен побачив виступ юного генія, після чого запропонував батькам займатися з хлопчиком 1 раз на тиждень. Ці заняття тривали понад 10 років. Незабаром учитель був настільки захоплений успіхами свого талановитого учня, що довірив йому виконання у Відні свого П’ятого фортепіанного концерту. У 1812 році Черні вперше виступив перед віденською публікою.
У 1815 році Карл почав працювати в композиції та педагогіці. Його першим учнем був Ференц Ліст. Спочатку хлопчик був некерованим, зовсім не бажав вчитися і не слухав свого вчителя. Однак Черні все ж розгледів у юнакові генія, який у недалекому майбутньому підкорив увесь світ.
У 1827 році після смерті Бетховена Черні написав “Траурний марш” на його честь.
У 1841 році композитор представив свою Симфонію №1. Він і до цього складав твори симфонічного спрямування, однак цей став його першою зрілою роботою.
Не такий, як усі
Карл заробив собі репутацію скромної, сором’язливої людини, він був не такий, як типові представники романтизму. Чоловік ніколи не вступав у конфлікти, не брав участі в галасливих вечірках, надавав перевагу подорожам і усамітненню.
Багато друзів, знайомих звинувачували музиканта в черствості та відсутності емоцій. Насправді він був дуже добрим другом, який іноді жертвував багато чим заради інших.
Карлу доводилося працювати по 12 годин на добу, а в літньому віці ще довше. На схилі років він оточив себе домашніми улюбленцями, вів самітницьке життя.
Батько чоловіка прожив довго, тому до самої смерті Карлу доводилося робити все, щоб він ні в чому не мав потреби. Все своє життя Черні вважав Бетховена своїм другим батьком.
Через свою сором’язливість Карл не зміг одружитися і завести дітей. Однак їх замінили численні учні, до яких маестро виявляв турботу.
У 1857 році в Черні почалися проблеми зі здоров’ям, йому довелося закінчити музичну діяльність. Через кілька днів після цього музикант помер.
Творча спадщина
Найціннішими вважаються педагогічні твори. Черні писав практично у всіх музичних стилях. Він є автором унікальних мес, реквіємів, симфоній, камерних творів, романсів, понад 1000 опусів. Практично всі його етюди виконують сучасні музиканти.
У 1849 році він написав підручник “Vollstndige theoretisch-praktische Kompositionslehre”, а в 1851 році “Umriss der ganzen Musik-Geschichte”. Черні вдалося у своїх роботах дуже добре пояснити секрети техніки гри на фортепіано, він чітко описав розв’язання різних технічних проблем, з якими стикалися піаністи під час навчання.
Слід окремо відзначити педагогічний авторитет музиканта, який був незаперечний. Однак скромність не дозволила йому вибратися з автора в знамениті композитори.
Згідно з різними думками дослідників відомо, що саме Черні заклав основи сучасного піанізму.
Не дарма ця велика людина присвятила все своє життя музиці!
