Тілла Дюр’є — це жінка, яка змогла домогтися багато чого у своєму житті. Вона стала символом своєї епохи. Спочатку була легендою кіноіндустрії, а після стала почесною громадянкою, яка використовувала свою популярність у благих цілях, пише viennatrend.eu.
Кар’єра в театрі
З’явилася на світ Оттілія Годефруа 18 серпня 1880 року у Відні. Її батько Річард відомий хімік, а мати Адельгейда — піаністка. Після закінчення початкової школи Оттілія перевелася в державну цивільну школу, розташовану в 9-му районі Відня. З раннього дитинства Годефруа бачила себе на сцені. Тому без жодних сумнівів здобула акторську освіту у Відні. Мати категорично була проти вибору доньки, у зв’язку з цим Оттілія взяла собі сценічний псевдонім Дюр’є.
У 1902 році молода акторка дебютувала в Ольмюці (нині Оломоуц, Чехія), потім переїхала до Бреслау (нині Вроцлав, Польща), де підписала контракт з Німецьким театром.
У період з 1903 по 1911 роки Дюр’є зіграла леді Мілфорд у міщанській драмі “Kabale und Liebe”, п’єсі “Das Käthchen von Heilbronn oder Die Feuerprobe” та інших. Крім цього, акторка взяла участь у багатьох літературних вечорах берлінського “Der Neue Club”, де збиралися діячі мистецтва, що дали початок руху німецького експресіонізму. Така активність принесла Тіллі велику популярність.
У 1907 році разом з учителем музики Лео Кестенбергом жінка почала часто їздити в передмістя Берліна. У вільні дні від репетицій вона читала твори Гете, Шиллера, Шаміссо. Також брала участь у постановці мелодрам на зборах робітників. Лише з початком Першої світової війни це все припинилося.
У період з 1911 року по 1914 рік Дюр’є дебютувала на сцені різних берлінських театрів. Серед важливих ролей, які вона виконала, слід відзначити графиню Варденфальс у “Der Marquis von Keith” і головну роль у драмі “Франциска”.
Добрі вчинки
Окрім акторства, Тілла відома завдяки своїм добрим вчинкам. У 1919 році вона морально та матеріально підтримувала письменника Ернста Толлера, якого звинувачували у зраді Мюнхенської республіки. Жінка проходила на той момент лікування клініці Фердинанда Зауербруха, дала Толлеру гроші на час його втечі та пообіцяла подальшу допомогу.
У 1927 році Дюр’є фінансувала театр Піскатора. Також у цей період допомагала в розвитку акторам-початківцям. У 1933 році, коли до влади прийшли націонал-соціалісти, Тілла разом із чоловіком єврейської національності залишила Німеччину та поїхала в Аскону, Швейцарія.
У 1935 році актриса знову повернулася до виступів. Вона постала перед глядачами в театрі Йозефштадта у Відні та в Празі. У 1938 році Дюр’є разом із чоловіком емігрувала до Сербії. У 1941 році, перебуваючи в Белграді, Тілла кинулася оформляти візу для еміграції до США, однак потрапила до рук гітлерівців. Її чоловіка заарештували гестапо в Салоніках, далі депортували в концентраційний табір “KZ Sachsenhausen”.
У 1944 році Дюр’є брала участь у “Німецькій Червоній допомозі” для партизанів під керівництвом Йосипа Тіто.
Останні роки життя
Лише в 1950 році зірка повернулася до Німеччини й почала знову виступати на сценах берлінських, гамбурзьких, мюнхенських театрів. Серед видатних постановок, у яких зіграла Дюр’є, в той період слід відзначити: “Китайська стіна” (1955), “Тетралогія про Атридів” (1962), “Цілими днями на деревах” (1968).
У 1971 році легендарна акторка померла від сепсису, ускладнення, яке виникло після невдало проведеної операції.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що Тілла Дюр’є була не тільки знаменитою акторкою, а й сучасною політично активною жінкою свого часу.
Вона зіграла важливу роль не тільки в театральному мистецтві, а й велику увагу приділяла соціальним питанням. Її творчістю і душевною красою захоплювалися люди з усього світу.
